Зміна радіоактивного забруднення рослин живого надґрунтового покриву у насадженнях вільхи чорної від часу аварії на ЧАЕС у лісах Житомирського Полісся

Анотація

Наведено результати досліджень, що здійснювали впродовж останніх 30 років у лісових екосистемах Житомирського Полісся, на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. У процесі проведення досліджень, які виконані у Поліському філіалі Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького, використано методики з лісової радіоекології, ботаніки та лісівництва, обробляння результатів виконано з використанням статистичного аналізу. Досліджено особливості радіоактивного забруднення найпоширеніших трав'яних і чагарничкових рослин у деревостанах вільхи чорної у сирих сугрудах. Як показники, що характеризують ці особливості, використано питому активність ¹³⁷Cs у надземній частині рослин, а також коефіцієнт переходу радіонукліду до фітомаси рослин з ґрунту. Виявлено, що найбільші величини коефіцієнта переходу ¹³⁷Cs із ґрунту до надземної частини фітомаси рослин у 1999 р. властиві папоротям: для щитника гребенястого – 276,9 м²∙кг^-1∙10^-3, щитника шартрського -236,5 м²∙кг^-1∙10^-3, теліптеріса болотяного – 171,2 м²∙кг^-1∙10^-3, безщитника жіночого – 164,0 м²∙кг^-1∙10^-3. Встановлено, що із вищих рослин найбільші величини цього показника характерні для польовиці пагононосної – 263,5 м²∙кг^-1∙10^-3, підмаренника багнового – 155,8 м²∙кг^-1∙10^-3 і веснівки дволистої – 155,4 м²∙кг^-1∙10^-3. З'ясовано, що відзначені раніше тенденції та міжвидові відмінності у нагромадженні радіонукліду зберігаються і через 22 роки. Показано, на прикладі трьох видів рослин (вербозілля звичайного, підмаренника багнового та веснівки дволистої), що впродовж періоду спостережень (1991-2021 рр.) відбувається поступове зменшення радіоактивного забруднення рослин живого надґрунтового покриву та інтенсивності надходження ¹³⁷Cs до них. Це можна пояснити розпадом радіоактивного елемента, його надходженням до різних багаторічних компонентів лісових екосистем, деяким закріпленням у ґрунті і, можливо, винесенням за їх межі. Встановлене зменшення питомої активності ¹³⁷Cs у надземній частині рослин описується лінійними рівняннями: для вербозілля звичайного – A_m = –605,34a + 3745,6; R² = 0,98; підмаренника багнового – A_m = –5107,5a + 30698; R² = 0,99; веснівки дволистої – A_m = –4661,6a + 28280; R² = 0,98. Виявлені особливості радіоактивного забруднення різних видів рослин, зміни величини питомої активності ¹³⁷Cs у них і коефіцієнтів переходу радіонукліду із ґрунту у деревостанах вільхи чорної у сирих сугрудах можна використовувати у наукових роботах для прогнозування можливих змін у його перерозподілі в межах біогеоценозу, а також у практиці заготівлі лікарських рослин на територіях, забруднених радіонуклідами.