Сортове різноманіття ожини та малино-ожинових гібридів: походження, класифікація та значення

Анотація

Узагальнено сучасні наукові підходи до формування сортового різноманіття ожини та малино-ожинових гібридів роду Rubus L. Дослідження виконано на основі комплексного аналізу, систематизації та узагальнення вітчизняних і закордонних літературних джерел із використанням порівняльного, аналітичного та структурно-логічного підходів. У роботі враховано результати сучасних селекційних і генетичних досліджень, що дало змогу поглибити уявлення про процеси формування сортименту культури та визначити основні напрями його розвитку, зокрема – підвищення адаптивності та стабільності продуктивності рослин. Встановлено, що формування сучасного сортового різноманіття відбувалося внаслідок поєднання природної генетичної мінливості, поліплоїдії, апоміксису та багатоетапної міжвидової гібридизації, що зумовило значну варіабельність морфобіологічних і господарських ознак рослин. Показано, що сучасні сорти є результатом тривалої цілеспрямованої селекційної роботи, спрямованої на інтеграцію комплексу господарсько цінних ознак, зокрема – безшипності, великоплідності, високої якості плодів, транспортабельності, лежкості, зимостійкості та адаптивності до різних умов вирощування, а також стійкості до біотичних і абіотичних чинників середовища. Визначено роль провідних світових селекційних програм у формуванні генофонду культури та розширенні її адаптивного потенціалу. Обґрунтовано, що сучасний сортимент ожини є динамічною системою, яка формується під впливом селекційних, екологічних і ринкових чинників, зокрема – попиту на високоякісну та транспортабельну продукцію. Для умов України найперспективнішими є сорти, що поєднують безшипність, достатню зимостійкість, стабільну врожайність і високу якість плодів, що зумовлює доцільність розвитку власної селекційно-адаптаційної бази. Додатково встановлено, що окремі сорти ожини мають декоративний потенціал і можуть використовуватися в озелененні. До декоративних ознак належать форма і забарвлення листків, плодів, пагонів, загальна архітектоніка кущів, а також наявність воскового нальоту на пагонах і плодах, що підвищує їх декоративну цінність і розширює напрями використання культури.