Вразливість та адаптація заповідних територій до змін клімату на прикладі Національних природних парків України

Анотація

Тривалі тенденції зміни клімату є досить сильними, щоб вплинути на життєвий процеси у природних угрупованнях. У цьому дослідженні оцінено вразливість і прогрес Національних природних парків України у напрямку до адаптації їхніх екосистем до зростаючого тиску змін клімату. Вразливість Національних природних парків до наслідків кліматичних змін залежить від їхньої чутливості, сформованої внаслідок внутрішніх ознак, таких як рівень ендемізму та специфічні мікрокліматичні умови на певній території. З іншого боку, чинником уразливості також є наявність або відсутність управлінських рішень, які приймають для сприяння адаптації природоохоронних територій до зміни клімату. Оцінювання стосується обох компонентів. На першому етапі вивчено ознаки зміни клімату в 51 парку України (за винятком тих, які було створено менше 5 років тому) на основі даних з відкритих джерел, звітної документації парків та особистих відгуків співробітників. Далі ці дані згруповано за природними зонами й узагальнено для визначення найбільш виражених та типових наслідків. Окремо зібрано та проаналізовано інформацію про наявність та впровадження адаптаційних заходів у Національних природних парках. Чутливість до кліматичних змін і потенціал адаптації до них оцінювали за стандартною шкалою, і за поєднанням цих оцінок визначали рівень вразливості кожного парку. За результатами оцінювання встановлено, що для природних парків степового регіону та Українських Карпат характерний найвищий рівень вразливості. Виявлено також низький рівень уваги до питань зміни клімату загалом та реалізації стратегій адаптації зокрема в діяльності Національних природних парків. Проте деякі об'єкти вже проявляють ознаки процесів сукцесії та трансформації різноманітності у відповідь на зміну температурного режиму та режиму опадів. Найбільш вивченим питанням, що має стосунок до кліматичних змін, є інвазії, які також найбільш охоплені контрзаходами. Зважаючи на унікальність і високу цінність екосистем Національних природних парків України, потрібно розробити та впровадити плани дій з адаптації цих заповідних територій. При цьому проблеми, типові для різних природних парків, мають певну специфіку, пов'язану з належністю до певних природних зон, складом угрупувань, фізичними особливостями території та іншими властивостями, а отже, створення універсального порядку дій є ускладненим. Однак у цьому дослідженні сформульовано основні напрями роботи, які можуть стати основою відповідних адаптаційних планів усіх парків.