Морфологічні особливості лісової підстилки старовікових лісів на природно-заповідних територіях Західних регіонів України

Анотація

Дос­лі­дже­но мор­фо­ло­гіч­ні особ­ли­вос­ті лі­со­вої під­стил­ки ко­рін­них де­ре­вос­та­нів стиг­лої та пе­рес­тійної ві­ко­вих груп (ста­ро­ві­ко­ві лі­си), що від­по­ві­да­ють при­род­но­му ти­пу лі­со­рос­лин­них умов. Дос­лі­джен­ня ви­ко­на­но на те­ри­то­рії трьо­х на­ці­ональ­них при­род­них пар­ків – "Ско­лівсь­кі Бес­ки­ди", "Бойків­щи­на" і Кі­вер­цівсь­кий на­ці­ональ­ний при­род­ний пар­к "Цу­мансь­ка пу­ща" та у при­род­но­му за­по­від­ни­ку "Роз­точ­чя". За ре­зуль­та­та­ми про­ве­де­них дос­лі­джень вста­нов­ле­но, що за­па­си лі­со­вої під­стил­ки у вес­ня­ний пе­рі­од в лис­тя­них лі­сах за учас­ті бу­ка та яво­ра змі­ню­ють­ся в ме­жах 16,16-18,16 т·га⁻¹ (НПП "Бойків­щи­на"), гра­бо­во-ду­бо­во­му лі­сос­та­ні – 12,0 т·га⁻¹ (Кі­вер­цівсь­кий НПП "Цу­мансь­ка пу­ща"). У лі­со­вих еко­сис­те­мах, сфор­мо­ва­них яли­це­во-бу­ко­во-яли­но­во­ми­ми де­ре­вос­та­на­ми (НПП "Ско­лівсь­кі Бес­ки­ди"), за­па­си під­стил­ки є де­що ви­щи­ми – 24,2 т·га⁻¹, і в ду­бо­во-бу­ко­во­му сос­ня­ку за­по­від­ни­ка "Роз­точ­чя" – від 31,5 т·га⁻¹. У біль­шос­ті дос­лі­джу­ва­них лі­со­вих під­сти­лок ста­ро­ві­ко­вих лі­сів ді­аг­нос­ту­ють­ся три під­го­ри­зон­ти L, F та H, рід­ше два ‒ L та F + H. У за­па­сах під­стил­ки час­тка L, що пред­став­ле­на сві­жим опа­дом, ста­но­вить 21-35 %. Де­що біль­шу час­тку займає під­го­ри­зонт F 32-45 %. Цей го­ри­зонт фор­мує на­пів­роз­кла­де­не лис­тя, хвоя, гіл­ки та пло­ди. Під­го­ри­зонт Н (28-47 %) фор­мує дет­рит, який за­ле­жить від скла­ду де­рев­них по­рід, ви­со­ти н.р.м. та кіль­кіс­но­го і ви­до­во­го скла­ду ор­га­ніз­мів-дес­трук­то­рів, що ак­тив­но бе­руть участь у роз­кла­ді лі­со­вої під­стил­ки. У фрак­ційно­му скла­ді зде­біль­шо­го пе­ре­ва­жає ак­тив­на фрак­ція лі­со­вої під­стил­ки (лис­тя, хвоя, дет­рит). Не­ак­тив­ну фрак­цію фор­му­ють гіл­ки та пло­ди, а їх час­тка у фрак­ційно­му скла­ді ста­но­вить 22-40 %. Зроб­ле­ний де­таль­ні­ший ана­ліз фрак­ційно­го скла­ду лі­со­вої під­стил­ки за під­го­ри­зон­та­ми ви­явив, що фрак­ція дет­ри­ту у L від­сут­ня, то­ді як у під­го­ри­зон­ті Н не об­лі­ку­ють­ся фрак­ції лис­тя та хвої. Заз­ви­чай під­го­ри­зонт Н сфор­мо­ва­ний дет­ри­том та на­пів­роз­кла­де­ни­ми гіл­ка­ми і пло­да­ми, пе­ре­важ­но біль­ших роз­мі­рів. З'ясо­ва­но, що у під­стил­ках з нез­нач­ною по­туж­ніс­тю (мен­ше 2 см) важ­ко ви­ок­ре­ми­ти три під­го­ри­зон­ти. У під­стил­ках по­туж­ніс­тю біль­ше 2-3 см доб­ре ді­аг­нос­ту­ють­ся під­го­ри­зон­ти L, F та Н.