Топінг як явище в Українських реаліях: очевидні помилки під час його виконання та їх шкідливі наслідки для зелених насаджень

Анотація

Вста­нов­ле­но, що ос­тан­нім ча­сом під час об­рі­зу­ван­ня де­рев у на­се­ле­них пун­ктах ши­ро­ко зас­то­со­ву­ють та­кий ме­тод, як то­пінг, за яко­го у де­рев спи­лю­ють усі ске­лет­ні гіл­ки і за­ли­ша­ють один стов­бур, поз­бав­ле­ний усієї кро­ни. Згід­но з Між­на­род­ною асо­ці­ацією ар­бо­рис­тів, то­пінг – це шкід­ли­ва прак­ти­ка зни­щен­ня кро­ни де­рев шля­хом не­ви­бір­ко­во­го спи­лу всіх ске­лет­них гі­лок до за­над­то ко­рот­ких для від­нов­лен­ня. То­пінг не є життєздат­ною прак­ти­кою змен­шен­ня роз­мі­рів де­ре­ва, іс­тот­но по­гір­шує стан де­рев і приз­во­дить до ри­зи­ків у майбутньо­му. Та­кож у за­хід­ній лі­те­ра­ту­рі то­пін­гом на­зи­ва­ють не­ви­бір­ко­ве об­рі­зу­ван­ня гі­лок де­рев до бо­ко­вих гі­лок, не­дос­татньо ве­ли­ких, щоб пе­рейня­ти на се­бе фун­кцію ске­лет­ної гіл­ки. В ук­ра­їнсь­ких же ре­алі­ях то­пінг, який час­ті­ше на­зи­ва­ють кро­ну­ван­ням, пе­ред­ба­чає, що в де­ре­ва зрі­зу­ють всі гіл­ки кро­ни і вер­хню час­ти­ну стов­бу­ра. Ні про яке "пе­ре­ве­ден­ня на ниж­ню біч­ну гіл­ку" не йдеть­ся, то­му що жод­ної біч­ної гіл­ки ви­ко­нав­ці об­рі­зу­ван­ня заз­ви­чай не за­ли­ша­ють. Ви­да­лен­ня всіх гі­лок кро­ни за­бо­ро­не­но ук­ра­їнсь­ким за­ко­но­дав­ством, зок­ре­ма, де­ре­во із втра­тою по­над як 50 % кро­ни вва­жа­ють пош­ко­дже­ним до сту­пе­ня при­пи­нен­ня рос­ту. Нез­ва­жа­ючи на це, та­кий ме­тод об­рі­зу­ван­ня на­бу­ває що­раз біль­шої по­пу­ляр­нос­ті в ба­гатьо­х на­се­ле­них пун­ктах Ук­ра­їни. Од­нією з по­ши­ре­них при­чин є низь­ка ква­лі­фі­ка­ція пра­ців­ни­ків ко­му­наль­но­го зе­ле­но­го гос­по­дар­ства, які заз­ви­чай не ма­ють фа­хо­вої ос­ві­ти і не оз­найом­ле­ні про шко­ду зас­то­су­ван­ня то­пін­гу як ме­то­ду об­рі­зу­ван­ня. Ма­со­ве вси­хан­ня зе­ле­них на­са­джень піс­ля зас­то­су­ван­ня та­ко­го ме­то­ду стає серйоз­ною проб­ле­мою як для міс­це­вої вла­ди на­се­ле­но­го пун­кту, так і для його меш­кан­ців. Вси­ха­ючі де­ре­ва, пош­ко­дже­ні до сту­пе­ня при­пи­нен­ня рос­ту, час­то ста­ють ава­рійно не­без­печ­ни­ми і не­суть заг­ро­зу меш­кан­цям. Ще од­ним з мі­ну­сів є ха­отич­ний роз­ви­ток об­рос­та­ючих па­го­нів піс­ля об­рі­зу­ван­ня (як­що не ви­ко­ну­ва­ти їх про­рі­джен­ня), ура­жен­ня стов­бу­рів де­рев па­то­ген­ни­ми гри­ба­ми і мік­ро­ор­га­ніз­ма­ми, виг­ни­ван­ня се­ре­ди­ни стов­бу­рів та від­ла­му­ван­ня вже до­сить ве­ли­ких об­рос­та­ючих па­го­нів, і, як нас­лі­док, ран­ня за­ги­бель де­ре­ва. Пра­виль­не про­ве­ден­ня об­рі­зу­ван­ня зе­ле­них на­са­джень від­по­від­но до норм і ви­мог ук­ра­їнсь­ко­го за­ко­но­дав­ства та зі знан­ням еле­мен­тар­них пра­вил об­рі­зу­ван­ня де­рев різ­них по­рід дає змо­гу збе­рег­ти зе­ле­ні на­са­джен­ня, зро­би­ти їх ес­те­тич­но при­ваб­ли­ви­ми і при цьому ви­рі­ши­ти проб­лем­ну си­ту­ацію (нап­рик­лад, ви­да­ли­ти ава­рійні гіл­ки чи гіл­ки під елек­тро­ме­ре­жа­ми то­що).