Екологічна оцінка агрохімічної якості ґрунтів методом фітоіндикації
Анотація
Вивчення рівня впливу господарської діяльності сучасних тваринницьких господарств України різних напрямів виробництва продукції на ґрунти важливе для вчасного впровадження необхідних заходів з покращення екологічного стану загалом і сприяння виробництву якісної тваринницької продукції. Через високі темпи зростання сектору з виробництва продукції тваринництва у світі екологічні проблеми тваринництва треба розглядати з декількох аспектів – пов'язані з наявним негативним впливом тваринництва на навколишнє природне середовище і виробництво екологічно чистої продукції для забезпечення потреб населення. Дослідженнями встановлено, що екологічний стан ґрунтів навколо тваринницьких господарств різної потужності погіршується, і навіть за межами санітарно-захисних зон якість ґрунтів відповідає категорії забрудненого. Встановлено біоіндикаційними методами забруднення ґрунтів за межами СЗЗ тваринницьких господарств. Для показників екологічного стану ґрунту довкола тваринницьких господарств властива сезонна динаміка: в літній період значно збільшується загальна токсичність ґрунту порівняно із зимовим; значення показників токсичності істотно нижчі у весняний та осінній періоди. Окрім цього, виявлено і невідповідність розмірів СЗЗ тваринницьких господарств їхній потужності за допомогою біоіндикаційних досліджень, чого не показують традиційні методи. Це підтверджує необхідність під час проведення екологічного моніторингу використання біоіндикаційних досліджень. Встановлено, що біотестування – це простий та інформативний спосіб екологічної оцінки для виявлення екологічних проблем на їх початкових стадіях виникнення. Тест за ростом коренів цибулі показує більш інформативніші показники, хоча отримані результати описують тільки загальну токсичність, зумовлену хімічними особливостями ґрунту.
Завантаження
Посилання
Baidevliatov, A. B., Herman, V., Kyprich, V. V. (2001). Systema veterynarno-sanitarnykh zakhodiv v promyslovomu ptakhivnytstvi. Veterynarna medytsyna Ukrainy, 10, 29–32. [In Ukrainian].
Bioindykatsiia i biolohichnyi monitorynh. Retrieved from: http://ecodelo.org/9557-412_bioindikatsiya-4_bioindikatsiya_i_biologicheskii _monitoring
Byhon, M. (1989). Ekolohyia. Osoby, populiatsyy y soobshchestva. Moscow: Myr, vol. 2, 479. [In Russian].
Hrynchyshyn, N. M., Babadzhanova, O. F., & Sosedko, K. S. (2014) Fitotoksychnist naftozabrudnenykh gruntiv na prykladi kres-salatu (Lepidium sativum L.). Scientific Bulletin of UNFU, 24(10), 81–86. [In Ukrainian].
Korshykov, Y. Y., Kotov, B. C., & Mykheenko, Y. P. (1995). Vzaymodeistvye rastenyi s tekhnohenno zahriaznennoi sredoi. Ustoichyvost. Fytoyndykatsyia. Optymyzatsyia. Kiev: Nauk. dumka, 191. [In Russian].
Masberh, I. V. (2014). Ekolohichni osoblyvosti stanu vodnykh ekosystem i pryberezhnykh terytorii zakhidnoho Krymu. Scientific Bulletin of UNFU, 24(9), 138–144. [In Ukrainian].
Popovych, V. V. (2016). Bioindykatsiia tekhnohennykh edafotopiv Lvivskoho miskoho smittiezvalyshcha za dopomohoiu testu na kres-salat. Visnyk LDU BZhD, 13, 111–115. [In Ukrainian].
Tverda, O. Ia., Hrebeniuk, T. V., & Kosiak, I. V. (2018). Bioindykatsiina otsinka toksychnosti gruntiv terytorii prylehlykh do vidvaliv hranitnykh karieriv. East European Scientific Journal, 3(31), 4–10. [In Ukrainian].
Vainert, E., Valter, E., & Vetdel, T. (1988). Byoyndykatsyia zahriaznenyia nazemnykh ekosystem. Moscow: Myr, 350. [In Russian].
Varhanova, A. D., Maksin, V. I., Arsan, V. O., & Babenko, H. I. (2014). Ekolohichnyi stan vodnykh obiektiv Kyivskoi oblasti. Naukovi zapysky TNPU. Seriia: Biolohiia, 4(61), 90–94. [In Ukrainian]
Zhukorskyi, O. M., & Nykyforuk, O. V. (2013). Haluz svynarstva – realna ta prohnozovana zahroza dlia dovkillia. Ahroekolohichnyi zhurnal, 3, 102–106. [In Ukrainian].
Авторське право (c) 2018 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
