ВИДОВИЙ СКЛАД ЕНТОМОКОМПЛЕКСУ В ОСЕРЕДКАХ ГОЛЛАНДСЬКОЇ ХВОРОБИ В'ЯЗОВИХ

  • M. I. Yavnyi Комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство", м. Київ
  • N. V. Puzrina Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ http://orcid.org/0000-0003-1645-7489
Ключові слова: короїди, Graphium ulmi, частота трапляння, щільність поселення

Анотація

Наведено дані про видовий склад ентомокомплексу, зокрема як вектора у поширенні голландської хворобив'язових деревних рослин в умовах Київського Полісся. З'ясовано, що поширення голландської хвороби пов'язано з чисельністю стовбурових шкідників, зокрема, заболонників в'язового або струменистого Scolytus multistriatus Marsh., руйнівника S. scolytus F. та пігмея S. pygmaeus F. Визначено щільність поселення Scolytus multistriatus Marsh., S. scolytus F. та S. pygmaeus F. Частота трапляння видів заболонників становить: в'язового – 68,2 %, пігмея – 36,4 % і руйнівника – 31,8 %. Осередки стовбурових шкідників характеризуються високим, середнім і низьким ступенями заселення дерев. Різноманітність умов і екологічна пластичність заболонників забезпечують постійну присутність у насадженнях переносників інфекції, які проходять додаткове живлення, причому літ основної маси жуків збігається з періодом найбільшої сприйнятливості в'язів, коли сокорух призводить до розносу спор збудника всередині дерева. Встановлено, що рівень ураженості дерев збудником голландської хворобидосягає в окремих осередках за високої щільності поселення стовбурових шкідників 33 %, решта осередків графіозу знаходяться на більш ранніх стадіях, характеризуються нагромадженням інфекції і зростанням чисельності її переносників.

Біографії авторів

M. I. Yavnyi, Комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство", м. Київ
директор
N. V. Puzrina, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ
канд. с.-г. наук, доцент, завідувач кафедри біології лісу та мисливствознавства

Посилання

Anderbrant, O., Yuvaraj, J. K., Martin, J. A., Gil, L., & Witzell, J. (2017). Feeding by Scolytus bark beetles to test for differently susceptible elm varieties. Journal Of Applied Entomology, 141(5), 417–420. https://doi.org/10.1111/jen.12354

Brasier, C. M. (1991). Ophiostoma novo-ulmi sp. nov., causative agent of current Dutch elm disease pandemics. Mycopathologia, 115(3), 151–161. https://doi.org/10.1007/BF00462219

Brasier, C. M., & Kirk, S. A. (2001). Designation of the EAN and NAN races of Ophiostoma novo-ulmi as subspecies. Mycological Research, 105(5), 547–554. https://doi.org/10.1017/S0953756201004087

Brasier, C. M., & Mehrotra, M. D. (1995). Ophiostoma himal-ulmi sp. nov., a new species of Dutch elm disease fungus endemic to the Himalayas. Mycological Research, 99(2), 105–115. https://doi.org/10.1016/S0953-7562(09)80887-3

Harrington, T. C., McNew, D., & Steimel, J. (2017). Phylogeny and taxonomy of the Ophiostoma piceae complex and the Dutch elm disease fungi. Mycologia, 93(1), 111–136.

Hoichuk, A. F., Reshetnyk, L. L., & Maksymchuk, N. V. (2012). Metody lisopatolohichnykh obstezhen [Methods of forest-pathological research]. Polissia. 236 p. [in Ukrainian].

Iavnyi, M. I., & Tsyliuryk, A. V. (2005). Sanitarnyi stan viazovykh porid u Kyivskomu Polissi ta shliakhy yoho pokrashchannia [The sanitary condition of the elm stands in Kyiv Polissya and ways to improve it]. Scientific Herald of the National Agrarian University, 83, 352–357. [in Ukrainian].

Kais, A. G., Smalley, E. B. & Riker, A. J. (1962). Environment and development of Dutch elm disease. Phytopathology, 52, 1191–1196.

Lekander, B., Bejer-Peterson, B., & Kangas, E. (1977). The distribution of bark beetles in the nordic countries. Acta Entomoligica Fennica, 32, 1–100.

Maslov, A. D. (1970). Vrediteli ilmovykh porod i mery borby s nimi [Ilmus pests and control measures]. Lesnaya promyshlennost. 216 p. [in Russian].

Mirchink, T. G. (1988). Pochvennaya mikologiya [Soil mycology]. Moscow: MGU. 320 p. [in Russian].

Mozolevskaya, E. G., Belova, N. K., Krylova, N. V. & Osipov, I. N. (1987). Ekologiya zabolonnikov-perenoschikov gollandskoy bolezni. Zashchita rasteniy, 7, 37–40. [in Russian].

Redfern, D. B. (1977). Dutch elm disease in Scotland. Scottish Forestry, 31(2), 105–109.

Sbaraini, N., Andreis, F. C., Thompson, C. E. et al. (2017). Genome-Wide Analysis of Secondary Metabolite Gene Clusters in Ophiostoma ulmi and Ophiostoma novo-ulmi Reveals a Fujikurin-Like Gene Cluster with a Putative Role in Infection. Frontiers In Microbiology, 4, 1063–1068. https://doi.org/10.3389/fmicb.2017.01063

Tziros, G. T., Nakopoulou, Z. G., & Perlerou, C. (2017). Current status of the Dutch elm disease pathogen populations affecting Ulmus minor in Greece. Forest Pathology, 47(2), 123–129.

Опубліковано
2017-11-30
Як цитувати
Yavnyi, M. I., & Puzrina, N. V. (2017). ВИДОВИЙ СКЛАД ЕНТОМОКОМПЛЕКСУ В ОСЕРЕДКАХ ГОЛЛАНДСЬКОЇ ХВОРОБИ В’ЯЗОВИХ. Науковий вісник НЛТУ України, 27(9), 48-51. https://doi.org/10.15421/40270910
Розділ
Лісове та садово-паркове господарство