СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІСОУПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

  • V. P. Tkach Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького, м. Харкі
  • A. S. Torosov Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького, м. Харкі
Ключові слова: лісове господарство, підприємство, лісові відносини, удосконалення лісоуправління, лісова політика, оптимізація, фінансування

Анотація

Державна політика у сфері лісокористування, лісовідновлення та збереження лісів формується переважно залежно від динаміки розвитку суспільно-політичних і економічних відносин в країні, ступеня реформування безпосередньо лісових відносин та відповідності лісогосподарської діяльності науково-обґрунтованим засадам сталого управління лісами. Розглянуто і визначено основні напрями удосконалення лісових відносин та реформування системи управління лісовим господарством України. При реформуванні лісової галузі необхідно використовувати європейські моделі лісоуправління з урахуванням вітчизняного досвіду і традицій ведення лісового господарства в країні та опиратися на систему науково-обґрунтованих рекомендацій. Дослідження щодо удосконалення лісоуправління були спрямовані на вивчення сучасного стану лісів України, удосконалення системи державного управління лісовим господарством України, удосконалення механізму фінансування лісового господарства, розроблення Національної лісової політики України. При удосконаленні лісоуправління враховуються особливості лісів та лісового господарства України порівняно з іншими європейськими країнами, а саме: відносно низький середній рівень лісистості території країни; розташування лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим); обмежене експлуатаційне значення лісів; радіоактивне забруднення значної площі лісів тощо. Реформування системи управління лісового господарства України потребує внесення істотних змін та доповнень до чинного законодавства, відповідного удосконалення нормативно-правової бази лісової галузі, створення нових інституцій на центральному і територіальному рівнях та оптимізації організаційно-виробничої структури лісогосподарських підприємств. Удосконалення лісових відносин та системи управління лісовим господарством в Україні потребує відповідного науково-методичного обґрунтування. Методологічно при визначенні напрямів розвитку лісових відносин та лісоуправління слід враховувати концептуальні підходи щодо реформування соціально-економічної системи країни загалом. Виходячи з цього, лісову галузь не можна розглядати як здатну до саморегуляції замкнену відомчу структуру, без урахування впливу соціально-економічних факторів в Україні. Відповідно до цих принципів та з урахуванням європейського лісівничого досвіду визначено напрями удосконалення лісових відносин та системи лісоуправління в сучасних умовах. Проблема вдосконалення державної політики у сфері лісокористування, лісовідновлення та збереження лісів охоплює широке коло правових, економічних, організаційних, фінансових, природоохоронних питань та потребує системного вирішення. Стратегія розвитку лісової галузі має бути гнучкою, її потрібно час від часу переглядати, адаптуючи до зміни нормативно-правових, соціально-економічних та екологічних умов держави і враховуючи прогресивні світові тенденції розвитку. Поступовий перехід лісової галузі України на європейські стандарти ведення лісового господарства потребує проведення низки заходів з коригування лісової політики держави, удосконалення державного управління лісами, перспективного планування та фінансування лісогосподарської діяльності.

Посилання

Banchuk, O. (2009). Koruptsiini ryzyky ta nedoliky zakonodavchoho rehuliuvannia lisovoho hospodarstva Ukrainy. Kyiv: Tsentr polityko-pravovykh reform, 47 p. [in Ukrainian].

Ilavský, J. & Välkky, E. (Eds.) (2007). Supporting the forest sector reform in Russia and in the Southeast European countries by assessing the experiences of the new EU member states. Finnish Forest Research Institute, Kopijyvä, Jyväskylä, 270 p.

Nakonechna, O. (Ed.) (2015). Kruhlyi stil shchodo reformuvannia lisovoho hospodarstva Ukrainy: ne dopustyty pryvatyzatsii lisiv. Materialy kruhloho stolu "Reformuvannia lisovoho hospodarstva Ukrainy: neobkhidnist, tsili ta metody yikh dosiahnennia" (3 lystopada 2015 r., Kyiv: NUBiP). Retrieved from: http://nubip.edu.ua/node/17413. [in Ukrainian].

Syniakevych, I. M., Solovii, I. P., Vrublevska, O. V. et al. (2008). Lisova polityka: teoriia i praktyka. Lviv: LA "Piramida", 612 p. [in Ukrainian].

Tkach, V. P., & Torosov, A. S. (2005). Kontseptualni pidkhody shchodo rozrobky natsionalnoi lisovoi polityky Ukrainy v suchasnykh umovakh. Naukovi pratsi: zb. nauk. robit Lisivnychoi akademii nauk Ukrainy, 4, 14–21. [in Ukrainian].

Tkach, V. P. (2012). Lisy ta lisystist v Ukraini: suchasnyi stan i perspektyvy rozvytku. Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal, 2, 45–55. [in Ukrainian].

Torosov, A. S. (2012). Osnovnye tendentcii razvitiia normativno-pravovoi bazy lesnogo khoziaistva Ukrainy. 14th International Symposium IUFRO on Legal Aspect of European Forest Sustainable Development (pp. 277–282). Minsk, Republic of Belarus. [in Russian].

Опубліковано
2017-11-30
Як цитувати
Tkach, V. P., & Torosov, A. S. (2017). СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІСОУПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ. Науковий вісник НЛТУ України, 27(8), 32-36. https://doi.org/10.15421/40270804