Протидія плагіату

Плагіат – привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора. Нині єдиного, вичерпного та загальноприйнятого визначення плагіату не існує. Приміром, автори одного з найбільших англомовних ресурсів для виявлення плагіату "Turnitin" дають такі визначення цього поняття:

  • вкрасти ідею або слова іншої людини і видати їх за власні;
  • використати результати роботи іншої людини без вказання джерела, звідки їх взято;
  • повністю або частково вкрасти мистецький, науковий або інший твір чи роботу та видати їх за свою;
  • представити вже наявну ідею або продукт як новий та оригінальний.

Плагіат з появою мережі Iнтернет перетворився на серйозну проблему. Потрапивши в мережу Iнтернет, певні знання стають надбанням усіх, дотримуватись вимог авторського права стає дедалі важче, а іноді навіть неможливо. Дедалі складнішою стає ідентифікація первісного автора. Стрімкий розвиток мережі Iнтернет, поряд з підвищенням комп'ютерної освіченості, сприяє проникненню плагіату в різні сфери людської діяльності. Плагіат сьогодні є гострою проблемою в освіті, промисловості й науковому співтоваристві. Плагіат вводить в оману споживачів наукової продукції, завдає шкоди автору, і надає незаслужені блага плагіаторові.

Редакційна колегія збірника "Науковий вісник НЛТУ України" засуджує такі форми плагіату:

  • точне копіювання наявного оприлюдненого об'єкта авторського, патентного права без належного оформлення запозичених з нього частин. Довести таку форму найпростіше, оскільки відбувається повне символьне або структурне дублювання;
  • повтор ідейної основи твору – фабули, яка становить його цінність. Ідея, сюжет, ідейний зміст чи принцип не завжди можна зафіксувати у чистому вигляді, позаяк вони потребують матеріальних засобів для їх подання. Таким засобом є знакова, символьна система – літери, цифри, ноти, графічні елементи, що зафіксовані на носії. Ця форма плагіату є найважчою та найсуперечливішою, оскільки у будь-якому з таких випадків надзвичайно складно довести факт копіювання;
  • оприлюднення об'єкта авторської роботи, зміст якої утримує частину або весь матеріал іншого(их) авторів у мовній, лексичній, технологічній інтерпретації. Такий плагіат змінює авторську схему знакової системи (певне конкретне розміщення літер, цифр, чим є, наприклад, текст), що дає змогу використовувати її як оригінальну, за знаковою системою, роботу. Таку інтерпретацію досить часто можна виявити за допомогою технічних чи програмних засобів, якщо не була докорінно змінена;
  • плагіат, який передбачає помилки: у посиланнях; помилки у визначенні цитат; посилання на неіснуючі джерела; у наведенні точних фактів без конкретизації джерела (якщо не є особистим дослідженням); помилки у представлених інформаційних джерелах.

Редакція збірника категорично засуджує прояви плагіату в рукописах статей як порушення авторських прав і наукової етики. У разі виявлення у статті більше ніж 25% запозиченого тексту без відповідних посилань та використання лапок, статтю кваліфікують як таку, що містить плагіат (див. "Вимоги до статей"). У цьому випадку рукопис статті більше не розглядається, а автор отримує перше попередження (за наявності наукового керівника його також ставлять до відома).

Автори, у статтях котрих буде повторно виявлено плагіат, більше не зможуть публікуватися у збірнику "Науковий вісник НЛТУ України", а факт плагіату буде доведено до відома керівництва їх організацій.